Після таких ударів стихії доводиться довго оговтуватись. Торік в Україні негода теж наробила багато лиха. Після тих повеней деякі гірські села залишилися відрізаними від цивілізації. К1 продовжує серіал "Рік за водою".

Учора ми вже розповіли, які компенсації отримали люди за пошкоджені домівки. Сьогодні мова піде про стежки, якими доводиться ходити селянам, та дороги, де небезпечно їздити автомобілем. За пенсією у брід, до школи - через хитку кладку та міжнародною трасою - у прірву... Куди вже не доїхати після повені - знає Тетяна Штан.

Тетяна Штан, журналіст:

- Ось там в горах розташовується присілок Нижній Розсул між ним та великим селом тече річка Теребля липневий паводок остаточно зруйнував підвісний міст єдиний зв'язок населення із цивілізацією - тепер щодня 257 мешканці ходять через ось цю кладку за продуктами харчування.

Нашвидкуруч збитий перехід розхитує водою і вітром - та іншої дороги до дитячого садочку й школи немає - тут страшно ходити навіть улітку, коли води в річці по коліно. По той бік річки вже рік не викликають міліцію, пожежників та швидку допомогу - машина туди не проїде.

Микола Цьока, сільський голова с. Теребля:

- Були хворі люди, були інфаркти з тим, що не оказана була вчасно допомога, помирали. Бувало таке, що жінкам доводилося народжувати дітей вдома.

Повноцінний міст коштуватиме державі 700 тисяч гривень - але цим не обійтися - щовесни та щоосені Теребля розливається на 200 метрів - без регуляції русла новий міст піде за водою.

Микола Цьока, сільський голова с. Теребля:

- В цьому році кабмін згідно з планом повинен був виділити 3,5 млн. на регуляцію річки Теребля і берегоукріплення,  але поки мовчать. Говорять "Криза - грошей немає і не буде". Навідати тих, хто живе на тому березі, можна лише сонячної днини і лише в такий спосіб.

Їм уже за вісімдесят - цього року Петро та Ганна Чопики кілька місяців прожили у відлюдді - вода розлилася так, що й позашляховиком не можна було дістатися. Тож харчі закуповують на рік уперед.

Ганна Чопик, мешканка присілка Нижній Росул:

-Мішок муки беремо чи 2 мішки, цукор, рис, оте все беремо 20 бутилок олії восени, тобто заготовляємо собі так.

А це залишок мосту в присілку Верхній Росул - дорога тепер туди одна - вбрід.

Михайло Кубера, мешканець присілка Верхній Росул:

- Осінню, весною так трудно, що діти і до школи не йдуть і нічого не можемо вдіяти, що і людей тут багато потопило, так що переходили річку і вода забрала.

Це найнижчий рівень води у цьому році - тож ті, кому за 60-т, поспішають забрати пенсію у селі, - її тут отримують раз на кілька місяців. Кожний похід - це завжди ризик для життя. Ці мости - не єдине, на що забракло коштів у районі, - після паводку частина газогону вже рік висить над водою.

Василь Каганець, перший заступник голови Тячівської районної адміністрації:

- Тобто, він оголений його потрібно ремонтувати ось цю зиму ми перезимували в ручному режимі весь час боялися, що вода його може просто знести так його трохи відремонтували, але не відремонтували, закріпили.

Бетонні плити через річку накидали, коли несли покійника - іншої дороги до кладовища у селі Кам'янка на Буковині не існує.

Микола Загарюк, в.о. голови виконавчого комітету Кам'янської сільради:

-На даний час міст зруйнований ніякі роботи не ведуться тільки зроблена проектна документація. міст не відбудований 40 будівель приблизно десь під 200 чоловік відрізані від світу.

З чотирьох зруйнованих мостів тут відновлено лише один - державний. З фірмою, що споруджувала його, розрахувалися тільки на третину. А цей крутий поворот над кручею нам трапився дорогою на Івано-Франківщину - траса міжнародного значення незабаром піде селянським подвір'ям. Від часу обвалу тут лише одного разу починали працювати.

Ганна Молдавчук, мешканка с. Ясиня:

- То того другого серпня мала сюди приїхати прем'єр-міністр, то тут і крана поставили і робочі були на місці, щоби показати, як вони працюють. Постояла то вона поїхала в іншу сторону, що цієї дорогою не їхала, та так як зупинилося, то так і зупинилося.

Ця дорога веде до хати, де знімався фільм Тіні забутих предків - міст через річку відновили тільки, аби проїхати можна було. Поряд чекає асфальту ще частина дороги.

Василь Зеленчук, сільський голова с. Криворівня:

- От дорога що поряд нас іде тут не було нічого просто вода рівень дороги був як бачимо був берег.

Василь Зеленчук чи не єдиний сільський голова, який повністю задоволений ліквідацією повені - всі пішохідні мости відновлені, дороги ось-ось доремонтують, а береги укріплять вже за кілька місяців.

На Закарпатті та Буковині задоволених менше, там виділили лише 30 відсотків необхідних коштів. Коли буде вся сума - не знає ніхто.

Тетяна Штан, Сергій Дубінін, Максим Соколик Закарпаття - Івано-Франківщина - Буковина К1.

Нагадаю, цей сюжет, як і решта інших - доступні на нашому сайті. А завтра поговоримо про те, як запобігти природним катастрофам. Що для цього робить влада і що робимо ми самі - у серіалі "Рік за водою".