Прогноз - стихійне лихо. Є люди, які першими дізнаються про наближення негоди. К1 завершує серіал "Рік за водою". Протягом тижня ми розповідали, де живуть постраждалі від повені, якою дорогою добираються до цивілізації, скільки потрібно грошей, аби зупинити повені, та чому декого з цих людей назвали економічним злочинцем. Сьогодні мова піде про тих, які попереджають про стихію всіх українців - з віщунами погоди спілкувалася Тетяна Штан.

Опадомір та плювіограф у цій садибі встановили 30 років тому. Відтоді Ганна Молдавчук уважно стежить за закарпатськими зливами. По горизонталі години - по вертикалі опади - на дворі сухо - тож самописець тягне рівну лінію.

Ганна Молдавчук, спостережник гідрометеостанції у с. Ясиння:

- Якщо є вже 20 мл, то треба штормове попередження, якщо випало 20 мл, то треба йти на річку дивитися, чи не піднявся рівень. Якщо рівень піднявся до півметра, то теж дається штурмову телеграму.

Це відро також дає штормове попередження.

Ганна Молдавчук, спостережник гідрометеостанції у с. Ясиння:

- Це як опади падуть, то у стакан змірюємо скільки міліметрів. Того року майже було 40 мл, 4 стакани зливу було.

Аби остаточно впевнитися, що насувається негода - необхідно йти до річки - ця дерев'яна комірчина і є робоче місце спостережника. Найперше Ганна вимірює рівень води. Потім температуру.

Ганна Молдавчук, спостережник гідрометеостанції у с. Ясиння:

- О тепер 20 і дві десяті. Якщо вода тепла то вже сама знаю що буде дощ

Усі ці прилади минулого року не провіщали біди - стихія захопила зненацька навіть спостережника.

Ганна Молдавчук, спостережник гідрометеостанції у с. Ясиння:

- По цим дощам не повинно було такого паводку бути. Поряд метеостанція, побудована на угорські гроші - тут все автоматично - що коїться на річці - антени одночасно подають на Ужгород та Будапешт.

Василь Манівчук, наглядач гідрометеосьанції с. Ясиння:

- То від дна річки рівень починається з самого нуля - потім вода заходить в колодязь звідти на радар.

Василь Манівчук лише наглядає за пристроями - та коли торік рівень води за кілька хвилин стрімко доскочив шостої позначки - вхопився за мобільний.

Василь Манівчук, наглядач гідрометеостанції с. Ясиння:

- То я дзвоню на Рахів, а вони в Ужгород, щоб вони скорше вони не побачили по радару, як я сказав.

Тетяна Штан, журналіст:

- У садибі немає ані барометра, ані термометра, та про погоду тут знають на місяці вперед. Господар домівки може попередити стихію звичайним словом.

Аби почути його передбачення потрібно вистояти кількагодинну чергу. До останнього карпатського мольфара за прогнозом погоди ідуть не часто, в основному запитують про власне майбутнє.

Михайло Нечай, мольфар, віщує погоду:

- Я відчуваю по подиху своєму як дишу, чи буде зміни погоди. Зміну погоди показує і птиця і худоба показує і вода. І якщо п’єте воду перед дощем, то вода буде млава вкусу не маю частково.

Михайло Нечай не раз не лише передбачав, але й відводив стихію від селян. Він точно знав звідки і коли прийде біда у липні 2008. Але існує те, у що навіть йому заборонено втручатися.

Михайло Нечай, мольфар, віщує погоду:

- І коли цей паводок був у нас. Я їх міг туди відвести - але ми не маємо права те боронити, що зверху до нас іде.

Ця повінь - рахунок природи за вирубані ліси - і сплачувати довелося б у будь-якому разі...І доведеться - ще не один рік. Такий мольфарів прогноз на прийдешнє.

Тетяна Штан, Сергій Дубинін, Закарпаття Івано-Франківщина К1.