"Кіно проти тоталітаризму". Саме таку назву дав фестиваль "Молодість" одній зі своїх нових поза-конкурсних програм. У ній представлені шість документальних стрічок, зокрема й фільм про колишнього агента КДБ Олександра Литвиненка, який у Росії заборонили.

Також на великих екранах покажуть і стрічку "Площа" про події дворічної давнини на майдані ім. Каліновського в Мінську та фільм французького режисера Жана-Мішеля Карре "Система Путіна". Про особливості сучасного документального кіно - в сюжеті Тетяни Козирєвої.

"Система Путіна" - це шлях звичайного юнака до крісла президента Російської Федерації. У сорока країнах світу фільм показали на великих екранах, і скрізь він мав шалений успіх. Натомість у Росії та Білорусі стрічка доступна винятково на неліцензійних DVD та в інтернеті. Французький режисер Жан-Мішель Карре не збирається судитися з порушниками авторських прав - він власноруч передав копію фільму для розповсюдження опозиціонерові Гаррі Каспарову.

Жан-Мішель Карре, режисер:

- Путін - єдиний політик, який зумів протистояти США. Я зацікавився ним ще 98-го року, коли він був прем'єром, коли почалася війна у Чечні. Вже тоді ми знали, що за ним стоїть КДБ і могли прогнозувати його прихід до влади. З-поміж усіх політиків він найрозумніший, а також найнебезпечніший. Путін чудово вміє маніпулювати.

Архівні матеріали для "Системи Путіна" дістати було непросто. Жоден із російських телеканалів не погодився співпрацювати. Натомість у державному архіві Санкт-Петербурга знайшлася одна ентузіастка.

Жан-Мішель Карре, режисер:

- Це дуже мужня людина. Її не довелося вмовляти. Після трагічних смертей Політковської і Литвиненка вона, як і ми, хотіла дізнатися, якою насправді є путінська система.

Для стрічки Карре добивався інтерв'ю і з самим Путіним та деякими особами з його оточення, але отримав відмову. Відтак у фільмі - розмови з дисидентами, які мали що сказати. На зйомки у режисера пішло три роки. За цей час він записав більше двох сотень інтерв'ю в Росії, Україні, Норвегії, США та країнах Балтії. Втім, використав лише чверть із них.

Тетяна Козирєва, журналіст:

- Деякі невикористані матеріали зі стрічки Жана-Мішеля Каре увійдуть у його наступний фільм, уже про Україну. Режисер навіть домовився про інтерв'ю з Віктором Ющенко.

Швейцарський журналіст і режисер-документаліст Ерік Бергкраут знав Політковську особисто. Знімав її у своїй попередній стрічці про Чечню.

Ерік Бергкраут, режисер:

- Я дуже добре пам'ятаю той день, коли убили Анну, так ніби це було вчора. Я їхав у машині разом із моєю родиною і слухав новини по радіо - це була 6-та година вечора. І був шокований, але не здивований, бо добре знав, що Анні вже давно загрожувала небезпека. І це стало поштовхом - я вирішив зробити фільм про неї.

У стрічці використані кілька розмов із журналісткою. Після особистої зустрічі з режисером погодилися дати інтерв'ю і рідні Політковської. Син Ілля називає "Лист до Анни" найкращою стрічкою з усіх фільмів, знятих про Анну Політковську.

Ілля Політковський, син Анни Політковської:

- В этом фильме много мамы улыбающейся, которая смеется, весело общается, нет имиджа борца, солдата, воюющего в Чечне - и это очень важно. Если честно, то мне не очень интересно, чтобы этот фильм показали по Первому каналу, потому что тем людям, которые смотрят новости этих каналов, он будет не интересен совершенно, они не поймут, о чем идет речь.

Крім того, увійшов до програми "Кіно проти тоталітаризму" режисерський дебют Лани Паршиної про дочку Сталіна - "Світлана про Світлану", стрічка "Площа" забороненого у Білорусі Юрія Хащаватського та фільм-табу в Росії - "Бунт. Справа Литвиненка".

Андрій Халпахчі, художній керівник фестивалю "Молодість":

- Ця програма - це не є публіцистика, це не є якась агітка, це художні документальні твори, мова мистецтва, яка розмовляє з нами з екрану. І коли мені кажуть: "Що це у вас фестиваль перетворюється на політичний захід?" Даруйте, ми розмовляємо про толерантність, про інші важливі речі.