Як пересуватися у просторі і часі без жодних обмежень - знають рекламники. За хвилину вас прокатають океанським узбережжям, закинуть на Північний полюс чи на верхівку Ейфелевої вежі. К1 розпочинає новий серіал "Рекламні міфи".

Протягом цього тижня ми розкриємо чимало таємниць реклами: як її знімають, монтують і розташовують, щоб ми з вами максимально потрапляли на їхній "гачок". Сьогодні - серія перша: "Як робиться віртуальна реальність?" Про можливості так званої рір-студії (або павільйону) довідалася Алла Щоличева.

Цей серіал не має на меті рекламувати будь-які бренди. Всі торговельні марки з'являються на екрані безкоштовно, винятково для інформування споживачів.

Сто двадцять квадратних метрів синього полотна - це і є віртуальна студія. В подібних знімають майже половину рекламних роликів. Тут декорації не міняються ніколи. Всі фокуси відбуваються вже на екрані. Тому заради яскравого пейзажу зовсім не потрібно їхати світ за очі.

Це найбільший рір-павільйон в Україні. Тут можна зняти навіть ще одну серію "Зоряних війн". Однак необмежені можливості зеленого тла - водночас і головний біль для знімальної групи. Працювати з ним оператору все одно, що кухарю з окропом.

Микола Власов, художник-постановник:

- Если ошибиться, и будет достаточно градиента зеленого, то на постпродакшене люди не смогут просто прорезать. То есть они прорежут, но у нас на лице будет дырка. Если подойти ближе к фону, ближе чем на два метра, и на человеке будет сильный рефлекс, то человека просто не будет видно.

Такий ефект павільйону режисери перетворюють на перевагу. Наприклад, актори, що обнімаються на екрані, можуть навіть не зустрітися на знімальному майданчику.

Євген Губренко, оператор:

- Этого человека не было. На человека надели зеленый костюм весь. Ну, то есть тряпку, вот так вот все обтянули. Нигде ничего не просвечивается. Ему уже жарко, тут все мокрое. Тут эта тряпка зеленая, тут все мокрое. И вот они обнимаются, короче, смешно было.

Це соціальний ролик про ставлення до ВІЛ-інфікованих. Щоб створити тисячний натовп, режисер насправді запросив у павільйон усього двадцять людей. Усіх знімали окремо.

Михайло Костров, режисер:

- Каждый человек, да. Мы отсняли его в нескольких ракурсах. В нескольких режимах освещенности каждого человека, на разных крупностях. Вот кадр. Вот девочка. Когда она присаживалась, за ней никого не было. То есть, она просто присаживалась под камеру. Отдельно снимались ноги, отдельно снималась девочка.

Зняти цього кухаря просто на тлі фіолетових занавісок було б і швидше, і дешевше. Якби він не жонглював у рекламі. Записали на так званій "зеленці" - і тепер підкладатимуть потрібний фон і предмети.

Микола Власов, художник-постановник:

- Он на самом деле никуда не убирается, а каждая точка зеленого цвета заменяется на прозрачную точку.

Тепер відправити героя Микола може до будь-якого куточка планети. Головне - це до зйомок обговорити всі потрібні рухи, тіні та розміри.

Так само і ці чоловіки - для глядача вони спілкуватимуться на одній із польських вуличок. Або може й під Ейфелевою вежею.

Алла Щоличева, Павло Лисенко, Олексій Стеченко, К1.

Насправді те, що ви будете їсти на сніданок або вечерю - вирішуєте зовсім не ви. Хто ж реально керує бажаннями споживачів?

Вже завтра ми розкажемо про місце, де майже безвідмовно спрацьовують рекламні міфи, а саме - супермаркет. Ми розкриємо секрети, якими користуються мерчендайзери, щоб продати неходовий товар.