Відбивна з лаком для волосся або пиво з ароматом мийного засобу. Мова йде зовсім не про дивні вподобання чи смакові збочення, а про таємниці реклами. Ми завершуємо серіал "Рекламні міфи". Сьогодні - розповідь про те, як насправді знімають рекламні ролики та фотографії. Що вигадують креативники, аби зі звичайних людей зробити супер-героїв - знає Алла Щоличева.

Це наче кіно про кіно. Так відбувалися зйомки рекламного ролика. За сюжетом, дівчина під час розмови мала спіймати муху, а потім відпустити її. І це тривало цілу ніч.

Лілія - одна з тих, хто шукав спосіб відзняти муху. Десятки дублів не могла пережити жодна комаха. 

Лілія Лилик, креативний директор:

- Мухи были всякие. Мухи были живые ,были пластмассовые из рыбных магазинов.  живых было штук восемь из разных магазинов.

Польотом комахи в кадрі керувала спеціальна людина.

Лілія Лилик, креативний директор:

- На самом деле муха была на веревочке ,как вы видели на лесочке ,но кое-то еще дорисовывали на постпродакшене ,чтобы это было красиво и слажено. И начинали мы снимать  с кадра где героиня муху выбрасывает. То есть мы ее снимали часа три. Выбрасывающую. Там важно было, чтобы эта муха не упала, не умерла, а улетела.   

А це зйомки з фотосесії. Футболіст високо підстрибував і бив по м’ячу. Тут рекламників врятувала волосінь. Так м’яч прикріпили під дахом. Стрибати хлопцеві довелося півтори години поспіль.

Лілія Лилик, креативний директор:

- Он жутко намучался. Несмотря на то, что мячик  то подвешенный висел, ему приходилось все время разбегаться и падать ,чтобы мы успели поймать его в прыжке.

Рекламувати продукти харчування - взагалі окреме мистецтво.

Алла Щоличева, журналіст:

- Це звичайна відбивна. Зараз рекламники можуть її хіба що з’їсти. Але в жодному разі не стануть знімати. Бо на екрані чи на фото підсмажене м’ясо, вигляд має, м’яко кажучи, не смачний. Але якщо його побризкати лаком для волосся – з’явиться апетитний блиск.

Кіловати світла у цій київській студії виставляли більше години. Все - заради однієї вдалої фотографії. Олександр Жадан задумав зняти звичайний келих із пивом. Без фуд-стиліста тут не обійтися. Остап - майстер створювати бутафорію. Саме його задача - підготувати ідеальний об’єкт для зйомки. 

Остап, фуд-стиліст:

- Спочатку моється в дистильованій воді з оцетом і потім полощеться бокал просто в чистій воді. Не використовуються ніякі миючі засоби абсолютно.

Хімія йому потрібна, щоб приготувати супер-піну. Адже справжня тримається всього кілька хвилин. А для зйомок - потрібні години. Довелося читати підручники і створювати свій рецепт.

Остап, фуд-стиліст:

- Весь секрет свій не розкажу, але тут є яєчний білок, тут є пиво і деякі інгрідієнти, які стабілізують піну, які додають пори. 

Тепер піна не осяде. Вона не їстівна, але на фото виглядатиме так, що аж слина тектиме. Фотограф задоволений. 

Олександр Жадан, фотограф:

- Из этой пены можно лепить все что угодно. нужно например клиенту ,чтобы пена имела форму домика, значит будет такая форма выстроена.  нужно например ,чтобы пена застыла как выливается из бокала, якобы, значит будет и такая.

За знімальними лаштунками чи не щодня вигадують нові трюки. Але всі свої знахідки рекламники тримають при собі - як справжні фокусники.

Алла Щоличева, Дмитро Монархов, Василь Меновщиков, К1.

Такої майстерності не завадило б повчитися корейцям. Сьогодні Північна Корея вперше в історії показала рекламу пива. Ось як виглядає "Гордість Пхеньяна". І цей ролик справді робили фахівці? Якось дуже по-аматорськи. Ну якщо врахувати, що реклама в КНДР останнім часом обмежувалась розповідями про місцеві заводи - то для початку непогано. Принаймні у мене від цього рекламного дива - бажання поласувати пивком не виникає.