Що спільного між альпінізмом і футболом? Виявляється, якщо їх поєднати - вийде не менш захопливий вид спорту - домбайський футбол. Його вигадали ще радянські альпіністи, коли підкоривши чергову вершину, із задоволенням ганяли м’яча. А щоб втриматися на кручах – прив’язували себе скалолазним приладдям. Згодом  ця гра перекочувала на рівнину - місцем для матчу може стати будь-яка галявина. А в Києві вже кілька років проводять відкритий чемпіонат з цього виду спорту.

Тетяна Шоля, журналіст:

- Все що необхідно для участі у такій грі - це ость така мотузка довжиною приблизно 30 метрів, якою зв’язуються троє учасників, ось такі саморобні ворота, до яких прив’язується воротар та звичайний футбольний м’яч

Домбайський футбол, - так зветься ця розвага. Брати участь у ній можуть як чоловічі та і жіночі команди. Єдине, що поєднує гру із звичайним футболом - тут також два тайми. Щоправда, тривалість їх значно менша - усього сім хвилин. Є й перерва. У тайм-ауті гравці, замість того щоб відпочивати - вузли розв’язують.

Цими мотузками учасники обмотуються у прагненні виконати головне завдання, - забити гол у ворота суперника. Та після того як усі гравці добряче переплуталися між собою - мета гри  - принаймні  дотягнутись до м’яча, та хоча б спробувати вдарити по ньому. Не завжди це закінчується успіхом. Домбайський футбол - гра травматична.

Іван, гравець  домбайського футболу:

- В прошлом году получилось так что меня отсюда увезли на скорой с поломанной ногой, я 4 месяца проходил в гипсе, 3 с них пролежал, но вот я до сих пор люблю эту игру и играю в неё снова и снова.

У рефері тут - особливі обов’язки. Він не просто стежить за дотриманням правил на полі. Суддя може навіть зупитнити гру, якщо гравцям протягом однієї хвилини не вдається дотягтися до м’яча.
Та бувають ситуації - коли й рефері безсилий.

Умови для проведення матчів домбайського футболу вибирають за принципом: чим гірше тим краще! Не шукають тут ані ідеального поля, ані сприятливої погоди.

Аліна, гравець домбайського футболу:

- В такой мороз играть толкает желание победы и наверное ощутить какой-то адреналин понять для себя что ты можешь, и что ты не можешь и как двигаться дальше что ещё в себе развивать.

Адреналіну у домбайському футболі і справді вистачає. Тут дозволено те, про що в інших видах спорту не можна і мріяти. Гравці мають право тримати, хапати, тягнути за будь-які мотузки, що є на полі. Щоправда робити те саме  з суперниками - зась. Доступ до тіла - лише після свистка рефері.

Тетяна Шоля, Дмитро Паденко, К1