К1 продовжує серіал "Карпатські мандри". У першій частині мова йшла про прогулянки верхи на конях гуцульської породи, у другій ми розповідали про те, як вівчарі готують бринзу і банош. Якщо вам не вдалося подивитися ці матеріали в прямому ефірі, можете переглянути їх на сайті. У третій серії Тетяна Козирєва повідає, як готують барана на вертелі та з чим його подають до столу просто неба.

Святковий частунок у Карпатах починають готувати за два дні. Кожен гуцул зазвичай ріже вівцю власноруч.

З етичних міркувань процесу патрання ми вам не покажемо, утім, секретів маринування приховувати не будемо. Спершу тушку нашпиговують часником, аби м'ясо стало м'якшим. Після того натирають маринадом на приправах, зелені й сухому домашньому вині.

Василь Личковський, різник:

- В маринад входить перець, духмяні перці, петрушки, лаврові листи - спеції. Ще додаються спеціальні карпатські трави. Це кожен собі додає, кожен має свій секрет.

Замаринованого барана загортають у церату і півтори-дві доби зберігають у холодному місці. Зі шкури господарі шитимуть кожуха.

Перед тим, як смажити барана, дві-три години палять шість мішків дров, щоб було побільше жару. Після того крутять тушку на вертелі ще півтори години.

Аби дарма не гаяти часу, готують шурпу.

Василь Личковський, різник:

- В шурпу входить бараняча шия, паховини, перець болгарський, морква, всякі спеції, перець, цибуля.

Господиня зі сметани й кукурудзяного борошна варить банош. За півгодинки на ватрі можна ним і поласувати.

Василь Личковський, різник:

- Банош тоді готовий, як масло виступило. Зверху даємо бринзи, і будемо куштувати.

До баранця на вертелі подають овечий сир, домашнє соління і печену на вогні картоплю з салом. Готове м'ясо зрізають шарами.

Аперитив горяни, за традицією, п'ють з однією чарки.

Лілія Гладиш, мешканка села Татарів:

- П'ю до тебе, Ігорю. Будь здоровий.

- Дякую! Пийте здорові!

За гуцульським звичаєм п'ють одним стаканом, що лишилося - виливають до неба і наливають.

Подають гостям до висогірного столу і байки, і бувальщину про гуцулів.

Василь Кіндрачук, мешканець села Татарів:

- Після барана руки вони ніколи не витирали - у волос втиралося. Це робилося при обіді, при сніданку і при вечері втирався цей жир, то коли дощ падав, то стікав як з гусака.

Заїжджому туристові, як той забажає поласувати бараном, засмаженим на ватрі, доведеться викласти замало не тисячу гривень. Утім задоволення, чесно кажучи, того варте.

Тетянка Козирєва, Вадим Ревун, К1.

У четвертій частині серіалу "Карпатські мандри" ми розкажемо про річкові маршрути. Завтра Тетяна Козирєва розповість, чим частують і які легенди розповідають на Дністрі.