В час літньої вступної кампанії К1 продовжує серіал про потрібні професії - "Золоті руки". Ми вже розповідали про сантехніка та закрійника, які колись отримали освіту у профтехучилищах і непогано заробляють. Сьогоднішня серія - про токарів.

Це їхні золоті руки виготовляють всі можливі деталі обертання. У великих конструкціях, наприклад, літаках, таких деталей тисячі. І щоб між ними все було гаразд, токар має виточити їх з точністю до сотих міліметра. Філігранну роботу на заводі Антонова бачила Дарина Горова

Ззовні цей літак - цілісна конструкція, але деталей тут тисячі і тисячі. Частину можуть виготовити машини, але не обійтися без роботи токарів. Над деякими деталями фьюзеляжа чи шассі вони подекуди трудяться тижнями.

У першому механічному цеху заводу імені Антонова - тридцять токарів.

Володимир Корнієнко. Токар вищого розряду. На заводі працює 43 роки. Зарплата - 4 тисячі гривень.

Володимир Корнієнко, токар:

- Собі не уявляю, ким би я був, якби не токар. Я вже… все вже зрозумів. Коротше, мені вже залишилося тільки токарем і бути. І кожен день у нас буквально інша робота, розумієте. Зробив одну деталь, і другу там дають одразу ж. Зовсім думки інші, треба уже налаштовуватись на друге.

Токар працює в окулярах - щоб частинки металу не летіли в очі. Але різець вправного майстра знімає стружку, мов вершкове масло, і металеві спіралі сиплються додолу.

Параметри кожної деталі - на кресленні.

Зараз токар виготовляє базу, яка стане майбутньою деталлю. Найважливіше - правильно зробити заготовку. Але бувало, деталь виготовляв неточно. Зізнається, за такий брак, по голові не гладили. Та й робота непроста. Увесь день доводиться стояти. А колись і в нічні зміни виходили.

Володимир Корнієнко, токар:

- Коли Чорнобиль. Так ми робили по 12 годин. Робили труби здорові. Щоб провести газ туди.

На заводі працюють тридцять відсотків випускників цього училища. Раніше токарів сюди відбирали на конкурсних засадах. Зараз студентів значно менше. Токарну справу тут називають мистецтвом, яке не кожному під силу.

Михайло Богдан, заступник директора вищого профтехучилища, відокремленого структурного підрозділу НПУ ім. Драгоманова:

- Справжнім токарем може стати той, в кого є покликання. Людина, яка робить на верстаті, вона стає з ним одне ціле. Він стає частиною цього станка. Тоді він може зробити таку деталь. Він може зробити. Якщо подивитися - це шар, а в ньому квадрат. Виточено. Без розйому, без нічого.

Як? Кажуть: "Хай приходять, навчимо!"

Дарина Горова, Олексій Шматов, Євген Сакун, К1.

- Це сьогодні на таку спеціальність - жодної черги, а колись токарна справа була гордістю Російської імперії!

- Так, я чула, що це - чи не найбільше захоплення Петра-І! При дворі навіть була спеціальна токарня, а в імператора - особистий токар, видатний російський винахідник Андрій Нартов. Він був настільки близький до його величності, що по смерті Петра Першого написав про нього спогади, які згодом стали історичним документом...

- До речі, Петро Перший і сам не цурався токарського верстата. Найбільший витвір його рук - грандіозне багатоярусне панікадило на 27 свічок зі слонової кістки для Петропавлівського собору...

- А завтра ви дізнаєтесь, хто з великих полюбляв куховарити. Адже наступна серія - про золоті руки кулінара. Не пропустіть завтра, о 21:30 у програмі "Один день".