Олександру Пушкіну належать слова "Там русcкий дух, там Русью пахнет". Утім, якщо вірити "Слову о полку Ігореві", Руссю пахне на одному з курганів Харківщини. Зараз за ним ховається місто Ізюм, а дев'ять століть тому там русичі били половців та половці русичів. Цього разу ми розкажемо про колишній кордон Київської Русі - гору Крем'янець. Там воювали Володимир Мономах і князь Ігор. Легенди і таємниці кургану збирала Алла Щоличева. 

Алла Щоличева, журналіст:

- Ось там за рікою землі Київської Русі, а туди вже половецькі степи. Гора Крем'янець у 12 столітті була своєрідним кордоном, перейшовши який, князь новгород-сіверський Ігор сказав: "О русская земле, уже за шеломянем еси".

Саме про цей Ізюмський курган написав Баян у "Слово о полку Ігореві". Але автор трохи злукавив, місцеві краєзнавці припускають - руський князь з дружиною навряд чи піднімався на височенну гору.

Ольга Махортова, директор Ізюмського краєзнавчого музею:

- Гора Кремянец прямо впритык подходит к Донцу. То есть они все равно шли по горе, как бы они не хотели, но они шли по горе. И конечно же, Баян, воспевая это, сказал, что перешли гору Кремянец. Вступив в половецкие степи, они ее перешли, но перешли не через высшую точку, а просто прошли.

Якщо вірити легенді, десь тут була переправа. На березі річки Сальниця Ігор кілька днів чекав на розвідників та військо свого брата. Потім разом вони підуть бити половців.

Висота гори Крем'янець майже 212 метрів. Колись цим вигідно скористався Володимир Мономах. Біля підніжжя він влаштував половецьким ордам засідку. Коли ті спустилися з гори і почали переправу, натрапили на руський меч. Саме там, де зараз біліють домівки, було поле бою. У місцевому музеї зберігаються деякі предмети амуніції воїнів. Однак історики не беруться коментувати, чия саме ця кольчуга. Про зброю відомо точно: ці залізяччя - русичів.

Ольга Махортова, директор Ізюмського краєзнавчого музею:

- Вот здесь оружие русских воинов: это пики, топоры и остень - очень страшное оружие.

А ці завмерлі воїни з'явилися на кургані вже у двадцятому столітті. Хоча світ вони побачили за часів Київської Русі. Їх збирали по усьому Ізюмському уїзду. Походження половецьких баб таїться у наукових гіпотезах та легендах. 

Василь Муштаєв, краєзнавець:

- Это племена, поклонявшиеся солнцу, которые прогневали своего бога и который в наказание сделал их каменными.

Вони могли бути ідолами, яким поклонялися напівдикі племена. Або надгробними пам'ятниками, що ставили багатіям. Історики і досі не домовляться, у чому їхнє призначення. Сходяться лише в одному - в статі. 

Василь Муштаєв, краєзнавець:

- Это скульптура женская, об этом можно судить по украшениям, которые находяться на груди, по головному убору, так как женщины должны были убирать волосы, прикрывая их покрывалом. Руки сложены на животе и держат сосуд.

А це кам'яний воїн. На його голові і зараз можна розгледіти шолом. Позаду ніби заплетена коса. Таку зачіску робили, щоб захистити голову від ударів шаблі. Гора Крем'янець - наче подарунок геологам, її поверхня засіяна уламками кремнію та фосфору. Для містиків це місце - також цікавинка. Якщо повірити тутешнім байкам, то коли сонце сідає, курганом бродять привиди. Продовжують битися русичі з половцями.

З Харківської області Алла Щоличева, Владлен Ноль, К1