У дев’ятому сторіччі на території сучасної Львівщини виникла унікальна дерев’яна фортеця Тустань. Її побудували на скелях за методом конструктора: одну частину кріпили на іншу. Форпост стояв на сторожі кордонів Київської Русі. А коли в Галичині відкрили одне з перших у Європі родовище солі, Тустань перетворилася на митницю.
Стережи і заробляй. У дев’ятому сторіччі на території сучасної Львівщини виникла унікальна дерев’яна фортеця Тустань. Її побудували на скелях за методом конструктора: одну частину кріпили на іншу. Спочатку форпост стояв на сторожі кордонів Київської Русі.
А коли в Галичині відкрили одне з перших у Європі родовище солі, Тустань перетворилася на митницю. Каравани, вантажені "білим золотом", рухалися звідси на Захід. У 16 сторіччі з купця брали мито в розмірі 14-ти злотих. Про цю митницю навіть згадує в одному зі своїх листів тодішній Папа Римський (Боніфацій Дев’ятий).
Ці скелі - природа створила з піщаника. Побудувати на них фортецю з дерева у 9 сторіччі вигадали білі хорвати - одне з племен Київської Русі. Тут стерегли її західні кордони. Згодом у Галичині знайшли родовища солі і почали експортувати її в Європу
Дарина Горова, журналіст:
- Цією дорогою - з Дрогобича і околиць на Захід - возили екзотичний у 10 столітті продукт - сіль. Тустань - тут стань. І заплати мито. Сьогодні це - 2 гривні.
Туристів Тустань приваблювала завжди: про неї писав Франко. Щоосені тут проводять етнофестиваль. Мандрівників цікавить, яким чином на звичайних скелях звели дерев’яне укріплення заввишки в п’ятиповерховий будинок.
Дослідники вважають, що фортеця мала ось такий вигляд. Будівничі використали унікальну систему пазів і врубів. У скелі видовбували довгий жолоб, туди вставляли дерево. В ньому робили новий паз і кріпили наступну дерев’яну частину. Такий собі конструктор.
Ігор Лавринишин, заступник директора:
- От то є ті самі місця, куди вставлялося дерево. Не залежно, яка форма каменя. дивіться, він десь випуклий, десь, скажімо, має ввігнутість. немає тут вертикальних відвісів
Між скелями - невеликий плаский майданчик. Тут був дитинець - найбезпечніше місце фортеці.
А в музеї історії Тустані відтворили одну з кімнат фортеці.
Роман Щур, завідувач музею історії Тустані:
- На другому поверсі, загальною площею 90 квадратних метрів знаходилася гридниця. це був фактично військовий кабінет, у якому постійно проживав тустанський воєвода. Гридниця відтворена ся так, як це було в той час на основі археологічних і літописних даних. Стіл, лави, двері, дверні портали, сволоки, на яких держалася стеля
В укріпленні було три великі колодязі. Тут винайшли власний спосіб дезінфікувати воду: пісок перекладали хвоєю - вона славиться бактерицидними властивостями. А ось на цьому місці могли чатувати вартові. Заглибина в центрі - від багаття. Було і капище: свідчення тому ці наскельні знаки. Незвична форма скель завжди збуджувала уяву. Мовляв, жив тут колись велет…
Роман Щур, завідувач музею історії Тустані:
- І цей велет подружився з нечистою силою і наказав йому збудувати палац. палац було зведено, але коли закукурікали перші півні, велет скам’янів, десь він скам’янів, перетворився в скелю. А палац залишився жити ще на довгий час.
З Львівщини, Дарина Горова, Василь Меновщиков, К1