У рамках серіалу "Світ за очі" - сюжет про розкішний палац відомих магнатів, меценатів та будівничих Терещенків.

Порівняно зі своїми будівлями-ровесниками маєток у Червоному на Житомирщині на диво добре зберігся. Місцеві ще пам'ятають, як над маленьким містечком гуркотіли літаки - Федір Терещенко сам їх конструював і випробовував. Історії слухала Дарина Горова.

Цей величезний красень-маєток не вважався пам'яткою навіть місцевого значення. Тож двотисячного року його безкоштовно передали Житомирській єпархії Московського патріархату. Тепер тут жіночий монастир. Туристів у середину не пускають. Знімати не дозволяють.

Ці землі й місцевий спиртовий завод Терещенки купили у поляків. Окремою купчею оформили розкішний неоготичний маєток: зубці й шпилі, складне планування, десятки кімнат, галереї і переходи.

Нінель Ківгіло, завідувач музею Червінського цукрового заводу:

- За нього він заплатив разом з мраморами, із галереями картинними, із конюшнями, заплатив двісті сорок вісім тисяч рублів серебром.

Вона досліджує родовід Терещенків уже десятки років. Зустрічала нащадка з Франції, водила на цей балкон. Це єдине, що родина добудувала в палаці. На балконі - герб із девізом меценатів: "Прагнення до суспільної користі".

У цьому маєтку молодий Федір Терещенко давав волю своїй найбільшій пристрасті - літакам.

Нінель Ківгіло, завідувач музею Червінського цукрового заводу:

- Дев’ятсот третій рік. Злетіли брати Райт в Америці. І перевернули уми всім молодим хлопцям у всьому світі. І він вступив на перший курс в Політехнічний через те, що там був гурток.

Тут Терещенко проектував нові моделі літаків. Називав їх "ТЕ" - від свого прізвища. 50 гектарів запалацової рівнини виділив на випробування. Сюди ж під час Першої світової на ремонт привозили збиті машини.

Нінель Ківгіло, завідувач музею Червінського цукрового заводу:

- Якщо попав сюди літак другої марки, навіть з потрійною якоюсь назвою, то в кінці буде і Терещенко.

На запрошення Терещенка нові моделі тут випробовувала і жінка-льотчиця, росіянка Любов Голандчикова.

Все змінилося з революцією. В маєтку організували фабрично-заводське училище. Ось тут, наприклад, був гуртожиток. А це - їдальня, на кухні ще збереглася витяжка. Та навіть духу Терещенків у палаці не лишилося, але родину меценатів часто згадують добрим словом старі люди, які пам’ятають їх іще дітьми.

Нінель Ківгіло, завідувач музею Червінського цукрового заводу:

- Коли бричка виїжджала за Терещенками молодими чи старими на Чорнорудку, і їхали звідти, то цукерки роздавали, і діти старалися далеко за селом їх зустрічати.

З Житомирщини, Дарина Горова, Володимир Дєдов, К1.