У містечку Старий Крим на схилі гори збудований вірменський монастир Сурб-Хач, у перекладі Святий Хрест. Існує повір'я - якщо випити води з джерела, що б'є поруч - збережеш молодість, красу та здоров'я.

Перша згадка про будівництво обителі датована 1358 роком. Відтоді монастир десятки разів руйнували та відновлювали. Кажуть, нині - там живуть ченці, але наша знімальна група зустріла лише паломників. Як зараз виглядає головна святиня вірменської громади - бачив Веніамін Трубачов.

Веніамін Трубачов, журналіст

- Увесь монастирський комплекс видно лише з цього місця. Ось це церква Сурб-Ншан, що означає Святе знамення. Коли зводили купол на нього нанесли ціле послання написане старовірменьскою мовою. Якщо добре придивитись видно літери. Текст розповідає про початок і завершення будівництва. А тут поруч розташовані двоповерхові келії, їх зараз реконструюють. А трохи далі вже відновлена трапезна.

При вході на територію монастиря стоїть сім стел - це хачкари. "Хач" з вірменської - хрест, а "кар" - це камінь. Їх споруджують як надгробок або на честь знаменної події. Кожен із хачкарів стилізований під певну літеру вірменського алфавіту - у сумі виходить Сурб-Хач - назва монастиря.

Аркадій Байбуртский, керуючий справами монастиря Сурб-Хач:

- Крест с расширяющими концами и крест сам вплетен в растительный орнамент.

Цю стелу подарували минулого року. Хачкар стилізований під 10 століття. Кам'яну плиту зробили у Вірменії спеціально навчені майстри і привезли в Україну. Монастирю 650 років, але святиню не раз руйнували і знову відновлювали.

Аркадій Байбуртский, керуючий справами монастиря Сурб-Хач:

- В нижних строках излагается просьба, чтобы молились за спасение души всех тех, кто принимал усердие в строительстве этого здания.

У надписі повідомляється про будівництво братського комплексу. Поруч на мармуровій плиті висічена подяка робітникам за відновлення храму. Таблички збереглися з 17-го століття і написані на грабарі - це класична вірменська мова.

Аркадій Байбуртский, керуючий справами монастиря Сурб-Хач:

- Своды, колоны, стены здесь сохранились с 18 столетия, времен строительства трапезной, именно в этом зале находилась кухня. Вот печь для приготовления пиши, хлеба за ней обширная коптильная камера, а левее в стену вмонтирован большой отопительный камин.

Ось піч для приготування їжі, трохи далі великий опалювальний камін. Усе й досі працює. За сотні років внутрішній інтер'єр не змінився. Так само були лише столи, лави та шафи. У сусідній кімнаті зробили музей: виставили посуд, самовар та побутові речі. У центрі спорудили міні-копію комплексу.

Аркадій Байбуртский, Керуючий справами монастиря Сурб-Хач:

- Монастырь одновременно являлся и укрепленной усадьбой, то есть мы наблюдаем элементы фортификации.

І справді, монастир розташований на схилі гори, а масивні кам'яні стіни немов призначені для тривалої оборони. Церква тут головна споруда. Святиня побудована з притвором, внутрішнім подвір'ям та дзвіницею. При вході лежать надгробні плити.

Аркадій Байбуртский, Керуючий справами монастиря Сурб-Хач:

- А отверстие служит для взятие земли со святой могилы, согласно традиции земля должна возвращаться.

Церква невеличка, але залишається головною святинею вірменської громади України. Тут і зараз правлять службу. Настінні розписи, орнамент, фрески та різьблення збереглися автентичні. Минулого року увесь монастирський комплекс реконструювали. Окрім братського корпусу - тут й досі немає вікон та дірявий дах. Але відновити келії збираються вже цього року.

З Криму Веніамін Трубачов, Володимир Дєдов, К1